Цей підручник надає клініцистам зрозумілі інструкції щодо правильного застосування Техніки Інтегральних Рухів Очей (IEMT) при психологічній травмі та правильного використання Дзеркального Візуального Зворотного Зв'язку (MVF) у лікуванні фантомного болю кінцівок. Ніщо в цьому документі не призначене для заміни традиційних лікувальних послуг і застосувань або для представлення методології як вищої за інші методики.

Терапія Інтегральних Рухів Очей (IEMT) це психотерапевтичний підхід, розроблений для зменшення емоційного стресу та проблем, пов'язаних з ідентичністю, за допомогою специфічних технік рухів очей. Вона фокусується на зниженні емоційної інтенсивності спогадів та відбитків, які впливають на поточне емоційне благополуччя. Ця терапія особливо спрямована на вирішення моделей, що підтримують проблеми, ефективно допомагаючи клієнтам переосмислити свій емоційний досвід та ідентичність. Техніки IEMT включають спостереження та зміну рухів очей для перепроцесування травматичних або інтенсивних емоційних спогадів, тим самим сприяючи психологічному зціленню та зміні поведінки.

Дзеркальний Візуальний Зворотний Зв'язок (MVF) це терапевтична техніка, яка використовується при лікуванні фантомного болю кінцівок, де пацієнти використовують дзеркало для створення ілюзії присутності їх ампутованої кінцівки. Цей візуальний зворотний зв'язок допомагає мозку узгодити розбіжність між сприйнятим та фактичним фізичним тілом, зменшуючи біль та дискомфорт, пов'язані з фантомними відчуттями. MVF є ефективним у перенавчанні мозку і може значно полегшити біль шляхом модифікації нейронних шляхів, пов'язаних з сенсорними та моторними сигналами відсутньої кінцівки.

Консультативна рада

• Роль: Спрямовує та консультує тренера та директора проекту.

Ендрю Т. Остін - тренер та директор проекту

• Роль: Відповідає за загальне управління та навчання в рамках проекту. Слугує основною ланкою зв'язку між Консультативною радою та основною групою тренерів.

Основна тренінгова група (члени Асоціації)

• Склад: Включає як клінічних, так і неклінічних членів Асоціації.

• Роль: Проходить навчання у Директора та відповідає за передачу знань та навчання НУО, благодійним організаціям та місцевим лікарям.

НУО, благодійні організації та лікарі, що працюють на місцях

• Роль: Застосовують отримані знання для надання лікування та послуг пацієнтам в рамках проекту.

Пацієнти

• Роль: Отримувачі медичного лікування та послуг, що надаються підготовленими співробітниками НУО, благодійних організацій та лікарями.

Така структурована схема забезпечує ефективний потік рекомендацій і навчання від Консультативної ради вищого рівня до пацієнтів, оптимізуючи якість і послідовність надання медичної допомоги.

==== Модуль 1: Вступ до рухів очей ====
  * Основи рухів очей
  * Практична вправа: Керування рухами очей

Під час тренінгу Інтегральна терапія рухом очей (ІЕМТ) учасники беруть участь у рольовій вправі, призначеній для моделювання та відпрацювання терапевтичних технік. Учасники об'єднуються в пари, де одна людина грає роль терапевта, а інша - клієнта.

Мета Мета - відпрацювати техніки руху очей, що є центральним елементом ІЕМТ, і переконатися, що учасники готові ефективно допомагати клієнтам за допомогою цих рухів.

Процедура Учасники інструктують один одного рухати очима за певною схемою: шість разів вліво, шість разів вправо і шість разів по кожній діагоналі. Дуже важливо, щоб клієнт постійно думав про певний спогад, особливо той, який викликає сильну емоційну реакцію, що забезпечує одночасне залучення рухів очей і пригадування спогадів.

Зміна ролей Після виконання одного раунду учасники міняються ролями. Така зміна ролей дозволяє кожному відчути і зрозуміти виклики і нюанси терапії як з точки зору практикуючого, так і з точки зору клієнта.

Подальші запитання Після виконання вправи тренер запитує, чи може клієнт повернути спогад до початкового стану. Якщо клієнту важко, його заохочують «спробувати ще раз». Ця взаємодія спрямована на те, щоб кинути виклик здатності клієнта дисоціювати з проблемним спогадом, звертаючись до одного з патернів хронізації в терапії.

Кінестетична редукція та дисоціація Сесія акцентує увагу на зменшенні кінестетичних відчуттів, пов'язаних зі спогадами. Мета - зменшити емоційну інтенсивність, пов'язану зі спогадом, роблячи його більш віддаленим і менш яскравим. Цей процес свідчить про дисоціативний зсув, що допомагає клієнтам розглядати спогад як відокремлену історичну подію, а не як пережитий досвід.

Хронічні патерни Вправа спрямована на роботу з хронічними патернами, коли клієнти постійно шукають докази своїх проблем, ігноруючи при цьому будь-які покращення. Цей патерн часто посилюється в клінічних умовах, де фокус залишається на негативних результатах, незважаючи на значний прогрес.

Результат навчання Ця вступна вправа покликана закласти практичний фундамент для управління основними техніками руху очей у терапевтичних умовах. Вона також допомагає учасникам стати чутливими до емоційних аспектів терапії. Заняття готує їх до більш складних тем тренінгу, в тому числі до більш глибокого вивчення травми та її кінестетичних проявів.

Кінестетичний патерн (далі - «К-патерн»)

Виявити небажаний стан (ціле єство) або кінестетичне вираження (відчуття частини тіла)

• Попросіть клієнта визначити амплітуду за шкалою від 1 до 10. «…і за десятибальною шкалою, наскільки сильним є це відчуття, де десять - це максимально сильне відчуття?» * Запитайте: «…і наскільки це відчуття знайоме?»
• Запитайте: «…і коли було вперше, коли ви можете пригадати, що відчули це почуття… зараз… це може бути не перший раз, коли це сталося, але скоріше перший раз, який ви можете пригадати зараз…»

Дайте клієнту 20-40 секунд для того, щоб отримати доступ до події імпринтингу. Не давайте вказівок чи порад і дозвольте клієнту здійснити власний кінестетичний трансдериваційний пошук.

• Коли клієнт отримає доступ до свого найпершого спогаду, запитайте: «…і наскільки яскравим є цей спогад зараз?».

Попросіть клієнта утримувати цей спогад в пам'яті якомога довше…

Допомагайте клієнту виконувати рухи очима через різні точки доступу. Періодично нагадуйте клієнту, що «…і якщо цей спогад зникне, дуже постарайтеся повернути його назад… постарайтеся якомога сильніше утримати цей досвід…»

Продовжуйте до тих пір, поки клієнт не заявить, що не може утримати або пригадати зорову пам'ять, або протягом максимум 40 секунд, залежно від того, що настане раніше.

• Тест 1. Запитай: «…коли ви думаєте про той спогад, що відбувається…?»
• Тест 2. Запитайте: «…що відбувається, коли ви намагаєтеся отримати доступ до цього відчуття зараз?» Якщо подія, пов'язана зі спогадом, все ще викликає негативну кінестетику, повторіть процес.

Тест 3 (за бажанням). Запитайте: «…коли ви зараз думаєте про ту подію, що ви відчуваєте?» Якщо виникають негативні кінестетичні відчуття, повторіть основний процес і знайдіть наступний відбиток.

Важливо використовувати якомога менше слів і суворо дотримуватися сценарію, а також не відволікатися на побічні питання, балаканину та налагодження стосунків, оскільки це може бути контрпродуктивним для загального підходу.

Деякі загальні рекомендації щодо доставки:

• Сядьте навпроти пацієнта, але трохи змістившись від центру. Керуючи рухами очей, ваш палець повинен знаходитися на відстані близько 18 дюймів від обличчя пацієнта.
• Піднятий вгору палець або ручка краще, ніж «вказівний палець», який вказує прямо на клієнта.
• Швидкість руху становитиме близько 1 секунди на один рух вліво-вправо-вліво («подвійний рух»). Швидкість може бути трохи зменшена для клієнта, який демонструє повільну обробку інформації, що виявляється в його стилі спілкування, кінетичних рухах і т.д., тобто в повільній мові і загальних тілесних рухах.
• Важливо, щоб рухи пальців були достатньо широкими, щоб перемістити очі на їхню периферію.

У контексті посттравматичного стресового розладу (ПТСР) практикуючі фахівці повинні бути знайомі як з діагностичними критеріями, так і з терапевтичними методами. Концепція «Лінчпін» є невід'ємною частиною розуміння і подолання ПТСР, особливо в рамках інтегральної терапії рухом очей (ІЕМТ).

до Лінчпін, центральний принцип ІЕМТ, відноситься до характеристики особистості до травми, яка раніше була непомітною, але після травматичної події стала ключовим причинним фактором ПТСР людини. Ця колись нешкідлива риса тепер слугує каталізатором, викликаючи інтенсивні та болючі спогади, коли людина стикається зі схожими ситуаціями або переживаннями, які включають цю рису.

Спільною рисою ПТСР є спроба заднім числом змінити минуле або повернутися до себе до травми, сподіваючись змінити результат і шукаючи розуміння з боку інших. На жаль, в той час як основна увага часто зосереджена на наслідках, внутрішня боротьба за виправлення уявної провини залишається непоміченою. Цю закономірність дуже важливо виявити, оскільки вона є основою терапевтичного втручання.

Важливо відрізнити справжній ПТСР, який відповідає критеріям DSM-5, від станів, які можуть зовні на нього нагадувати, але не відповідають формальним діагностичним вимогам. Ця відмінність підкреслює необхідність точної клінічної оцінки та дозволяє уникнути змішування самодіагностованого ПТСР з клінічно встановленим.

У терапевтичній практиці пацієнти часто прагнуть повернутися до себе до травми і шукають співчуття з боку інших, іноді за допомогою зусиль з інформування громадськості. Концепція лінчпіну сприяє глибшому розумінню досвіду пацієнта, зосереджуючись на внутрішніх змінах, яких він зазнав, а не на зовнішніх обставинах.

Під час тренінгу IEMT, лікарі-практики вчаться визначати та вирішувати до Лінчпін за допомогою цілеспрямованих технік руху очей, щоб зменшити їх вплив на поточні переживання пацієнта. Цей процес часто супроводжується зміною емоційної реакції, перспективи або відчуттям психологічного прогресу.

Крім того, тренінг заглиблюється в «метафору живого мерця», яка інкапсулює відчуття емоційної відстороненості або заціпеніння, ніби людина просто існує, а не живе по-справжньому. Ця метафора дає клініцистам основу для вивчення та модифікації наративу пацієнта про травму, потенційно зменшуючи її емоційний вплив.

Медичні працівники, які пройдуть цей тренінг, зможуть не тільки визначити основну проблему у пацієнтів з ПТСР, але й ефективно застосовувати стратегії ІЕМТ для полегшення глибоких наслідків, які вона має на їхнє життя. Це включає в себе коригування «точок редагування» травматичних спогадів, щоб порушити їх повторюваність та виснажливість.

• Визначення лінчпіну в контексті ПТСР.
• Значущість розрізнення між нормальною рисою особистості та її трансформацією після травми.
• Огляд ролі лінкпіну в підтримці симптомів ПТСР.

• Розмежування між «Самість» (внутрішніми факторами) та «іншими» (зовнішніми факторами, непідконтрольними пацієнту).
• Поділ досвіду пацієнта на сегменти: до події, під час події та після події. Це робиться не безпосередньо на досвіді клієнта, а через використання гіпотетичних або реальних прикладів, які ілюструють процес.

• ізолювання конкретного моменту або поведінки, на якій пацієнт зациклений, за допомогою прикладів історій.
• розуміння, як ця раніше нормальна риса стала джерелом дистресу і тригером для спогадів.
• розуміння схильність пацієнта намагатися циклічно виправляти цю рису в надії заперечити травматичну подію.

• Надання детальних розповідей, які ілюструють визначення лінчпінів (як показано в наведених нижче історіях).
• Виокремлення вирішального моменту або поведінки, яка стає стрижневою для ПТСР пацієнта.

• Ініціювання інтегральних технік руху очей для роботи з виявленим Лінчпін.
• Сприяння пацієнту у визнанні та рефреймінгу стрижневого фактора, щоб зменшити його вплив на поточне життя. in english

• Заохочення пацієнтів висловлювати свої переживання після втручання.
• Спостереження за будь-якими змінами в емоційній реакції або поведінкових змінах.
• Повторення процесу, якщо необхідно, щоб переконатися, що вплив «Лінчпін» зменшився.

• Обговорення того, як лінчпін впливає на ідентичність пацієнта в різних контекстах.
• Розгляд потреби в розумінні з боку інших та розчарування, коли ця потреба не задовольняється.
• Пояснення того, як лінчпін може проникати в різні аспекти життя пацієнта через його асоціацію з їхньою ідентичністю.

• Підсумування важливості визначення лінчпіна в терапевтичному процесі.
• Наголошення на ролі практикуючого спеціаліста у сприянні реконструюванню лінчпіна для сприяння зціленню та відновленню.

Я не впевнений, наскільки я можу вам допомогти. Хоча я можу працювати з вами, точну користь ще належить визначити, оскільки можливостей багато. Початковим кроком є розуміння вашої ситуації, яка, очевидно, є досить серйозною. Я маю намір провести вас через конкретну оцінку, щоб побачити, чи резонує вона з вашим досвідом. Це має вирішальне значення для мого розуміння Вашого випадку.

Історія 1: Випадок ПТСР Розглянемо такий сценарій: чоловік, який страждає на ПТСР. (Тут ви покажете або намалюєте часову діаграму). Уявіть це як часову шкалу. Ваша поточна позиція - тут, а травматична подія - там. (Розбийте часову шкалу на частини: до, під час і після події). Ось те, що сталося до події, сама подія і те, що відбувається зараз.

Над лінією - “Самість” - його досвід, рішення і дії. Під лінією - “інші” - аспекти, які він не контролює, наприклад, інші люди та навколишнє середовище.

Ця людина поверталася додому з вечірки, і на неї напали. Це був випадок безглуздого насильства; він просто опинився не в тому місці і не в той час.

Ми розглядаємо його дії перед інцидентом - вихід з вечірки, рішення піти додому пішки всупереч порадам друзів взяти таксі, вважаючи за необхідне протверезіти перед ранньою зміною на наступний день.

Ми припускаємо, що винуватці, ймовірно, зловживають наркотиками та алкоголем, є рецидивістами та загалом проблемними особами.

Їхні життя катастрофічно перетнулися на цьому заході. Деталі їхньої жорстокості зрозумілі - вони загнали його в кут, знущалися і напали на нього.

Після події він не міг контролювати увагу ЗМІ, реакцію сім'ї та лікарняні плітки - все це він підслухав у відкритій палаті.

Після цього він відійшов від соціального життя, вдався до алкоголю та наркотиків і прожив в ізоляції протягом десяти років.

Критичне одкровення - це те, на чому він зациклюється - його переслідує не сама подія, а момент, коли він благав про своє життя.

Історія 2: Вибух у порту Бейрута Ще один приклад стосується чоловіка, який працював у порту Бейрута. Під час відпустки з дівчиною він погодився продовжити поїздку за її проханням. Його друг покрив його зміну, яка припала на день катастрофічного вибуху. Друг загинув, а чоловік, залишившись без роботи, впав у ізоляцію та депресію.

Він не згадував про телефонний дзвінок чи втрату роботи, а про момент, коли погодився залишитися з дівчиною, оскільки це зробило її щасливою.

Ці люди безперервно аналізують свої дії. Те, що колись було нормальним поведінкою, стає предметом їхніх роздумів, ніби зміна цієї риси могла б запобігти катастрофі.

Це безжальне самопитання про нормальну поведінку чи рису є тим, що загострює їхній ПТСР. Воно проникає в їхню ідентичність, впливаючи на різні контексти життя, змушуючи їх вірити, що саме цей аспект їхньої сутності спричинив травматичну подію.

Біль - це складне сенсорне та емоційне переживання, яке відіграє важливу роль у захисті організму від шкоди. Розуміння шляхів, якими больові сигнали передаються до мозку, є важливим для лікарів, які лікують травми та бойові поранення.

Больові сигнали ініціюються ноцицепторами, спеціалізованими сенсорними рецепторами, які виявляють пошкодження або потенційне пошкодження тканин. Ці сигнали бувають переважно двох типів:

• Ноцицептивний біль: виникає, коли ноцицептори стимулюються через пошкодження тканин тіла. Це біль, що виникає внаслідок фізичних ушкоджень, таких як порізи, переломи, опіки або запалення
• Невропатичний біль: цей тип болю є результатом пошкодження самої нервової системи, що може змінити сприйняття болю. Він може відчуватися як печіння, стрілянина або колючий біль.